Тема 1. Інформація.Інформатика

Поняття інформації. Інформатика

У процесі науково-практичної діяльності людство виділило такі узагальнені абстрактні поняття, як речовина (матерія), енергія та інформація.

Термін «інформація» походить від латинського informatio, що означає пояснення, ви­клад, тлумачення. Поняття «інформація» багатозначне, належить до первісних понять інформа­тики. Строгого означення йому не дають, але характеризують його, перераховуючи властивості інформації.

Властивості інформації:

1)  Об'єктивність. Інформація — відображення зовнішнього світу, а він існує незалеж­
но від нашої свідомості, знань, думок та суджень про нього;

2)  Достовірність. Інформація є достовірною, якщо вона відображає істинний стан
справ. На основі достовірної інформації можуть прийматися правильні рішення;

3)  Повнота. Інформацію можна назвати повною, якщо її достатньо для розуміння ситу­
ації та прийняття рішення.

4)  Актуальність інформації— важливість, істотність для даного часу;

5)  Корисність. Ступінь корисності інформації залежить від потреб конкретних людей і
від тих задач, які за допомогою отриманої інформації можна розв'язати.

6).Зрозумілість. Інформація є зрозумілою, якщо при її отриманні не виникає додаткових запитань.

Отже, інформація — це відомості, знання, які ми отримуємо із зовнішнього світу або які передаються від одного об'єкта до іншого (об'єктом може бути живий організм або технічний пристрій).

Характерні риси інформації:

1)   Інформація — це нематеріальна субстанція, але передається вона за допомогою
матеріальних носіїв — знаків і сигналів — або за допомогою фізичних процесів, які
змінюються з перебігом часу;

2)   Інформація залежить не тільки від самих знаків та сигналів, але від їх взаємного роз-­
ташування;

3)   Якщо з однієї точки простору інформація передається в іншу, то в початковій точці
вона не зникає;

4)   Інформація є зрозумілою лише для того, хто здатний її розпізнати.

У широкому розумінні інформація — це відображення реального (матеріального світу) у вигляді знаків та сигналів.

Інформація, що зберігається, передасться та опрацьовується в різних системах, є об'єктом вивчення інформатики. Інформатика — це наука, яка вивчає структуру і властиво­сті інформації, а також закономірності та методи подання, пошуку, зберігання, обробки та пе­редачі інформації за допомогою комп'ютерних систем. Інформатика — прикладна наука, яка озброює методами досліджень інші предметні галузі. Вона виникла на базі кібернетики і своїм становленням зобов'язана появі в середині XX ст. ЕОМ (електронно-обчислювальних машин).

Матеріальними носіями інформації є знаки, сигнали або фізичні процеси, які змінюють з часом. Якщо інформація передається за допомогою азбуки Морзе, то знаками, які при цьому використовуються, є крапка і тире. Прикладом передачі інформації за допомогою сигналів може бути береговий маяк, який своїми світловими сигналами передає інформацію (вказівки) кораблям, які підпливають до гавані. Під час спілкування по телефону звукова інформація передається до абонента по лінії зв'язку за допомогою коливань електричного струму, які відтворюють звукові коливання.

Будь-якого виду інформація передається за допомогою конкретних повідомлень. Повідомлення, як і інформація, належать до основних, неозначуваних понять інформатики. Повідомлення формуються як послідовності знаків, сигналів.

Відповідність між повідомленням та інформацією не є взаємно однозначною. Одну й саму інформацію можна передати за допомогою різних повідомлень, наприклад, різними мовами чи додаванням несуттєвого повідомлення, що не несе ніякої додаткової інформації. З іншо боку, одне й те саме повідомлення може сприйматися по-різному, тобто може передавати різну інформацію. Наприклад, різні люди, читаючи статтю англійською мовою, отримують різну інформацію залежно від рівня володіння цією мовою.

За формою подання можна виділити наступні види інформації:

1)   текстова — інформація, яка міститься в усій друкованій літературі або відображаєся технічними пристроями у вигляді текстів;

2)   графічна — картини, малюнки, графіки, діаграми, схеми (а також відеоінформація);

3)   звукова інформація — усне мовлення, музичні мелодії, шумові ефекти;

4)   чисельна — набори числових даних;

5)   керуюча — вказівки, команди, накази, які передаються певним виконавцям (виконавцями команд можуть бути живі істоти та технічні пристрої такі, як роботи, комп'ютери).

6)   комбінована (або мультимедійна) – це інформація, що утворюється як комбінація об’єктівпопередніх видів. Прикладом такої інформації є Web-сторінки в Інтернеті.

Інформація кожного виду подається в пам’яті обчислювальних машин за допомогою числових кодів, які на фізичному рівні машин зберігаються у двійковому вигляді.

Кодування — це процес заміни знаків одного набору знаками іншого набору при збереженні змісту тієї інформації, яка за допомогою цих знаків подається. Якщо кодування здійснюється за допомогою двох елементів (наприклад, + і -, 0 і 1), то таке кодування називається двійковим. Двійкове кодування інформації для подання її в пам'яті обчислювальних машин здійснюється за допомогою цифр 0 і 1 двійкової системи числення. Подання інформації за допомогою двійкових кодів технічно виявилося зручним тому, що двом знакам, які для цього використовуються, можуть відповідати два різні фізичні стани: намагнічена або розмагнічена елементарна ділянка на поверхні магнітного диска, тече через провідник струм або ні.

Кодування текстової інформації. Сукупність усіх символів, за допомогою яких здійс­нюється спілкування з комп'ютером, утворює кодову таблицю. Однією з найбільш відомих ко­дових таблиць є таблиця ASCIІ (American Standard Code for Information Interchange), яка для кодування кожного символа використовує 8 розрядів. Вона міс­тить 256 символів, бо можна закодувати 2^8=256 символів. Символи в кодових таблицях нумеруються числами, і ці номери називаються кодами символів.

Тексти слід розглядати як послідовності символів, і текстова інформація в пам'яті обчислюва­льних машин подасться у вигляді послідовності числових кодів тих символів, з яких вона складається.

Кодування графічної інформації. Графічна інформація, яку можуть опрацьовувати об­числювальні машини, є дискретною. Графічні зображення на екранах моніторів формуються шляхом підсвічення усіх точок екрану в певні кольори. Елементом графічного зображення є то­чка, або піксель (Picture Element). У практиці використовують таблиці, які містять 16, 256, 65536, понад 4 млн. і більшу кількість кольорів.

Поширеним підходом для кодування графічних зображень є занесення в пам ять обчис­лювальних машин кодів кольорів тих точок, з яких воно складається, причому в такій послідо­вності, в якій ці точки підсвічуються на екрані (в кожному рядочку зліва направо, рядочки під­свічуються зверху вниз). На основі цього завжди можна підрахувати, який об'єм пам'яті потрібний для збереження графічного зображення. Часто графічна інформація під час кодуван­ня за допомогою певних алгоритмів стискується.

Кодування чисельної інформації. Двійкові коди цілих чисел будуються шляхом пере­ведення їх у двійкову систему числення.

Для запам'ятовування цілих чисел виділяється певна кількість байт (часто 2), які нази­ваються машинними словами і в які будуть заноситися їх двійкові коди. Крайній лівий біт ма­шинного слова виділяється для кодування знаку числа. Решта бітів займає двійкове подання числа без знаку, яке при потребі доповнюється незначущими нулями до потрібної довжини.

Дійсні числа можуть бути подані у формі з фіксованою або плаваючою крапками. При кодуванні дійсних чисел з фіксованою крапкою один розряд (крайній лівий) виділяється для запам'ятовування знаку числа, а решта розрядів поділені на дві частини: в одну з них заносить­ся код цілої частини, а в іншу — код дробової.

Перед кодуванням дійсні числа у формі з плаваючою крапкою зводять до стандартного нормалізованого виду: mEp, де m — мантиса числа (0<m<1), р — порядок числа (цей запис означає: m*10^p). Машинне слово такого числа містить два знакові біти: один — для знаку мантиси, а другий — для знаку порядку. Решта бітів ділиться на дві частини, в одну частину поміщається код порядку, а в іншу — код мантиси. Кількість бітів, які виділяються для мантиси та порядку, залежить від ти­пу обчислювальної машини та програмних засобів, які на ній використовуються.

Кодування звукової інформації. За своєю фізичною природою звук, який сприймається органами слуху людини, — це звукові хвилі, які поширюються у пружному середовищі. Мате­матично такі хвилі описуються рівностями, до складу яких входять такі визначальні числові величини, як частота коливань, амплітуда, фаза зміщення. А це є числа, які кодуються за зага­льноприйнятими правилами.

Кодування керуючої інформації. Керуюча інформація призначена дня сприйняття її деяким виконавцем. Якщо виконавцем є технічний пристрій, то він володіє певною системою команд, які можна подавати на його вхід. Якщо виконавцем команд є мікропроцесорна техніка (калькулятори, комп'ютери), то систему команд таких виконавців утворюють команди їх процесорів. Для комп'ютерів ці команди утворюють мову машинних команд. Керуюча інфор­мація в такому випадку записується у вигляді відповідних програм.

Систему команд кожного виконавця можна подати у вигляді таблиці, де кожній команді відповідає свій номер, який називається кодом команди. Під час кодування керуючої інформації записується послідовність кодів тих команд, з яких вона складається.

Самостійна для 9-Г

Напишіть самостійну роботу на подвійному аркуші, підпишіть своє прізвище та ім'я. Принесіть роботу у середу 5 жовтня на урок інформатики.

1 варіант 1.      Що таке “інформація”? 2.      Як представляється інформація в ЕОМ? 3.      Ручний етап розвитку ОТ. 4.      Механічний етап розвитку ОТ. 5.      Що таке “інформаційна система”? Навести приклади ІС. 6.      Види інформаційних систем. Приклади. 7.      Приклади пристроїв введення, їх призначення. 8.      Структура ПК (схема). 9.      Пам’ять. Основна характеристика, структура (схема) пам'яті, одиниці виміру, їх співвідношення, мінімальна одиниця інформації. 10.  Зовнішня пам’ять. Призначення, структура (схема), порівняння з внутрішньою пам’яттю. 11.  Накопичувачі на оптичних дисках та електронні накопичувачі. 12.  Клавіатура. І і ІІ поля.

2 варіант 1. Що таке “інформатика”? 2. Що таке “програма”? 3. Електронний етап розвитку ОТ. 4. Перші ПК. 5. Що таке “інформаційні технології”? Навести приклади інформаційних технологій. 6. Складові інформаційної системи. Пояснити кожну. 7. Приклади пристроїв виведення, їх призначення. 8. Основний пристрій ПК. Його призначення, характеристики. 9. Внутрішня пам’ять. Її складові, призначення, порівняння з зовнішньою пам’яттю. 10. Накопичувачі на магнітних дисках. 11. Системна шина. Її складові. 12. Клавіатура. ІІІ і ІV поля.

Cамостійна для 8-Б

Пришліть роботу на поштову скриньку i.study.it.1@gmail.com до 24.00 3 жовтня.

1 варіант 1.      Що таке “інформація”? 2.      Як представляється інформація в ЕОМ? 3.      Ручний етап розвитку ОТ. 4.      Механічний етап розвитку ОТ. 5.      Що таке “інформаційна система”? Навести приклади ІС. 6.      Види інформаційних систем. Приклади. 7.      Приклади пристроїв введення, їх призначення. 8.      Структура ПК (схема). 9.      Пам’ять. Основна характеристика, структура (схема) пам'яті, одиниці виміру, їх співвідношення, мінімальна одиниця інформації. 10.  Зовнішня пам’ять. Призначення, структура (схема), порівняння з внутрішньою пам’яттю. 11.  Накопичувачі на оптичних дисках та електронні накопичувачі. 12.  Клавіатура. І і ІІ поля.

2 варіант 1. Що таке “інформатика”? 2. Що таке “програма”? 3. Електронний етап розвитку ОТ. 4. Перші ПК. 5. Що таке “інформаційні технології”? Навести приклади інформаційних технологій. 6. Складові інформаційної системи. Пояснити кожну. 7. Приклади пристроїв виведення, їх призначення. 8. Основний пристрій ПК. Його призначення, характеристики. 9. Внутрішня пам’ять. Її складові, призначення, порівняння з зовнішньою пам’яттю. 10. Накопичувачі на магнітних дисках. 11. Системна шина. Її складові. 12. Клавіатура. ІІІ і ІV поля.

Самостійна для 8-В

Виконайте на понеділок 26.09 на подвійному аркуші зошита,
вкажіть своє прізвище та варіант.
Непарний номер компютера - І варіант, парний - ІІ варіант.

1 варіант 1.      Що таке “інформація”? 2.      Що таке “ЕОМ”? 3.      Як представляється інформація в ЕОМ? 4.      Які пристрої містить кожний ПК? 5.      Приклади пристроїв введення, їх призначення. 6.      Основний пристрій ПК. Його призначення, найважливіша характеристика, одиниці виміру. 7.      Структура ПК (схема). 8.      Зовнішня пам’ять. Призначення, структура (схема), порівняння з внутрішньою пам’яттю. 9.      Накопичувачі на магнітних дисках. 10.  Клавіатура. І і ІІ поля. 11.  Що таке “інформаційна система”? Навести приклади ІС. 12. Види інформаційних систем. Приклади.

2 варіант 1. Що таке “інформатика”? 2. Етапи роботи ЕОМ. 3. Що таке “програма”? 4. Двійковий код – це … . 5. Приклади пристроїв виведення, їх призначення. 6. Пам’ять. Основна характеристика, структура (схема) пам'яті, одиниці виміру, їх співвідношення, мінімальна одиниця інформації. 7. Внутрішня пам’ять. Її складові, призначення, порівняння з зовнішньою пам’яттю. 8. Накопичувачі на оптичних дисках. 9. Системна шина.Її складові. 10. Клавіатура. ІІІ і ІV поля. 11. Що таке “інформаційні технології”? Навести приклади інформаційних технологій. 12. Складові інформаційної системи. Пояснити кожну.

Тема 5. Робота з клавіатурою

Клавіатура

Клавіатура призначена для введення до ПК символьної інформації (літер, цифр, розділових знаків та ін.), а також для керування роботою ПК.

За своїм призначенням клавіші поділяють на чотири поля:

І (центральне) поле містить клавіші з літерами, цифрами, розділовими знаками, а також ряд керуючих клавіш. Як видно з надписів на клавішах, для більшості клавіш центрального поля натискання однієї й тієї самої клавіші може призводити до введення різних символів залежно від режиму роботи клавіатури. (Перехід до того чи іншого режиму багато в чому визначається програмою, яка керує роботою клавіатури. Таких програм є багато, тому навіть на аналогічній клавіатурі перехід, наприклад, з режиму введення українських літер на режим введення англійських може здійснюватися по-різному.)

Перехід у режим введення великих літер здійснюється натисканням клавіші [СарsLock]. При цьому загорається індикатор СарsLock у правому верхньому куті клавіатури. Повторне натискування клавіші [СарsLock] пере­водить клавіатуру в режим введення малих літер (індикатор СарsLock при цьому гасне).

Якщо потрібно набрати одну велику літеру, то достатньо натиснути клавішу [Shift] і цю літеру.

ІІ поле містить 12 функціональних клавіш (F1 - F12), а також деякі керуючі клавіші. У разі натискання функціональних клавіш комп'ютер виконує дії, які визначаються програмою, що в даний момент виконується на ПК. Наприклад, у програмі Far Manager активно використовуються функціональні клавіші, кожна з яких виконує певну функцію.

ІІІ поле містить клавіші керування курсором дисплея. Натискування клавіш [¬],[®], [­], [¯] зумовлює переміщення курсора на екрані дисплея на одне знакомісце відповідно ліворуч, праворуч, вгору, вниз.

Натискування клавіші [Епd] призводить до переміщення курсора на кінець рядка, а клавіші [Ноmе] — на початок рядка.

 Клавіші [РageUp] та [РageDown] використовують для перег­ляду на екрані дисплея текстів, що займають більше ніж один екран (сторін­ку). [РageUp] — сторінка вгору, тобто натискання клавіші [РageUp], в режимі перегляду тексту на екран, зумовлює виведення на екран попередньої сторінки тексту. [РageDown] — сторінка вниз, при натисканні цієї клавіші виводиться наступна сторінка тексту.

[Insert] – переключення клавіатури з режиму вставки у режим заміни, повторне натис­кання клавіші [Іпsert] здійснює перехід до режиму вставки знову. У режимі вставки натискання клавіші будь-якої літери призводить до вставки цієї літери у позицію курсора. При цьому літери рядка, які розміщені з правого боку від курсора, зсуваються праворуч на одну позицію, звільняючи місце для літери. У режимі заміни натискання алфавітно-цифрової клавіші призводить до заміщення літери в позиції курсора.

[Delete] – вилучення літери. Натискання цієї клавіші призводить до вилучення літери в позиції курсора і переміщення тексту праворуч від курсора вліво на одну позицію. На відміну від [Delete], при натисканні клавіші І поля клавіатури [BackSpace] ( або [ <= ] ) - назад, вилучається літера зліва від курсора і він зміщується на одну позицію ліворуч.

ІV поле містить клавіші, які можна використовувати для набору цифр і знаків арифметичних операцій або керування курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюється  натисканням клавіші [NumLock] (при ньому загоряється індикатор NumLock). Повторне натискання клавіші [NumLock] (індикатор NumLock при цьому гасне) переводить клавіші цього поля в режим керування курсором аналогічно клавішам третього поля.

Призначення деяких керуючих клавіш і комбінацій клавіш клавіатури:

[Еsс] — вихід. Натискання цієї клавіші дозволяє відмовитись від яких-небудь розпочатих дій, завершити роботу в будь-якому режимі і повернутись до попереднього режиму.

[Еnter] — введення. Натискання цієї клавіші сприймається комп'ютером як вказівка приступити до виконання введеної команди. При введенні даних натискання клавіші [Еnter] сприймається як вказівка завершити введення даних в даному рядку і перейти до початку наступного рядка.

[Tab] – клавіша табуляції. Кожне натискання цієї клавіші зумовлює переміщення курсора на 8 позицій вправо.

 [РгіntScreen] — друкування екрана. При натисненні клавіші [Shift] (не відпускати її) та  клавіші [РгіntScreen] зображення екрану занесеться в буфер обміну. А при натисненні клавіші [Аlt] та клавіші [РгіntScreen] в буфер обміну занесеться зображення активного вікна.

[ScrollLock]  —  дає можливість переглянути результати, які не вміщаються на один екран (сторінку). (У Windows не використовується).

 [Раuse] — тимчасове припинення виконання програми. Для продовження виконання треба натиснути будь-яку клавішу.

Керуючі клавіші [Сtrl] і [Аlt] натискають у комбінації з іншими клавішами. Натискання комбінації з двох клавіш здійснюється так: натиснути першу клавішу комбінації і, не відпускаючи її, натиснути другу. Аналогічно для трьох клавіш: натиснути першу клавішу, тримаючи її, натиснути другу, тоді, тримаючи натиснутими їх, натиснути третю клавішу.

В ПК при натисканні комбінації клавіш виконуються, на­приклад, такі дії:

[Сtrl+Раusе] — завершення виконання поточної програми.

[Сtrl+Аlt+Dеl] — дозволяє завершити роботу із поточною задачею або завершити роботу з комп'ютером, а також дає можливість змінити пароль.

Тема 2. Інформаційні процеси. Інформаційні системи та технології

Інформаційні процеси.

Інформаційні системи та технології

Процеси, пов'язані з різними видами опрацювання інформації та даних, називають інформаційними.

Приклади інформаційних процесів: створення інформації, зберігання, перетворення, передавання, пошук, захист, подання (представлення), …

Люди

• отримують інформацію за допомогою органів чуття, спілкуючись між собою, читаючи пресу та книги, переглядаючи телевізор, спостерігаючи за природою; 

•   створюють, складаючи вірші, пишучи листи та твори;

•       подають за допомогою символів алфавіту (українського, англійського, …), графічних образів або різноманітних сигналів (азбука Морзе);

•       шукають у книжках, довідниках, базах (сховищах) даних, у просторі www (в інтернеті);

•       зберігають у пам'яті, на папері, диску чи флеш-пристрої;

•       пересилають на відстань, користуючись послугами пошти;

•       нагромаджують (збирають), вивчаючи нові предмети та явища;

•       перетворюють (обробляють), виконуючи арифметичні дії з числами, аналізуючи відомості, розв'язуючи задачі, систематизуючи результати експериментів;

•   захищають  від  підробки  чи  викрадення  за  допомогою  паролів,   підписів, шифрування тощо.

Ці інформаційні процеси характерні як для повсякденної побутової діяльності людини, так і для різних сфер її виробничої діяльності. Тому усі ці процеси люди реалізували в технічних пристроях, зокрема, в комп'ютерах.

Кодування повідомлень

Люди спілкуються за допомогою відкритих (зрозумілих усім) кодів. Це природна мова, мова жестів тощо. Однак комп'ютер чи робот не може працювати з такими кодами безпосередньо. У технічних пристроях дані спочатку автоматично перекодовуються у коди відповідних пристроїв, опрацьовуються відповідно до отриманого завдання і в потрібний момент розкодовуються (декодуються), тобто перетворюються у відкритий, зрозумілий для людини код.

Розглянемо приклади кодів. Якщо джерело інформації — світлофор, то кодами є три кольори (зелений, жовтий, червоний), з якими пов'язані події «йти», «чекати», «стояти». Коли джерело — книжка, то кодами є літери алфавіту, з яких утворені слова.

Сукупність символів, з яких утворюють повідомлення, чи кодів, якими їх кодують, називають алфавітом.

Алфавіт української мови складається з 33 символів-літер, англійської мови – 26 літер.

Ноти, якими записана музика, також утворюють алфавіт. Основних нот є сім.

Вчені віддавна задумувались над тим, яка найменша кількість символів потрібна для     кодування даних. Значне досягнення належить американському художнику і винахіднику     телеграфного коду Семюелу Морзе (1791—1872). В алфавіті азбуки Морзе,   яку він винайшов у 1832 р., є лише два символи: крапка і тире, якими кодують будь-який текст.

Двійкове кодування. Біт і байт

В електронних пристроях передавання повідомлень відбувається за допомогою коротких електричних сигналів імпульсної природи. Наявність електричного імпульсу домовились позначати 1, а відсутність  — цифрою 0. Тому в пристроях дані, перш ніж потрапити в канал зв'язку, автоматично кодуються «нулями» й «одиницями».

Як тільки вводимо текст з клавіатури, то кожний символ відразу кодується ланцюжком з восьми нулів і одиниць, наприклад, 10011001. Таке кодування називають двійковим, а цифри 0 і 1 називають бітами. Тобто, 1 біт — це один розряд двійкового коду зі значенням 0 або 1.

Для кодування будь-якого символа алфавіту, що містить до 256 символів, потрібно 8 бітів. Ці 8 біті називають байтом.  Тобто, 1 байт = 8 біт.                                                                       

1 байт — це кількість бітів, якими кодується один символ алфавіту потужністю 256 символів.

З курсу математики відомо, що в ланцюжках довжини 8 бітів різних комбінацій з двох символів (0 і 1) є 2^8 = 256. Тому говорять, що байт може набувати одне з 256 можливих значень. Ось чому алфавіт може містити до 256 символів (кажуть, що потужність алфавіту — 256 символів). Один з його варіантів є загальноприйнятим, його називають розширеною таблицею кодів АSСІІ (American Standart Code for Information Interchange). Є й інші комп'ютерні таблиці кодів (алфавіти), наприклад, КОІ8, Windows - 1251. А в таблиці Unicode для кодування одного символа задіяно два байти, тобто можна закодувати 2^16=65536 символів. Таблиця Unicode використовується для кодування символів великої кількості алфавітів.

Комп'ютерний алфавіт (розгляньте клавіатуру), крім літер національних алфавітів, містить літери латинського алфавіту й різні символи: цифри, розділові знаки, символи математичних операцій.

Кожний символ у кожному алфавіті має свій код. Наприклад, у таблиці кодування  АSСІІ латинська літера «А» — 01000001, українські «А» — 11000000 та «а» —11100000. Оскільки процеси, пов'язані з кодуванням і розкодуванням, відбуваються автоматично, то користувачам запам'ятовувати коди символів не потрібно, а фахівці мають доступ до спеціальних таблиць кодів.

Інформаційні системи та інформаційні технології

Усе, що нас оточує, — це об'єкти (матеріальні предмети, явища, процеси). Об'єктами є книжка, комп'ютер, стіл, машина, учень, учитель тощо.

    Система — це сукупність об'єктів, між якими налагоджені зв'язки.

   Технології — це сукупність методів і засобів для виготовлення деякої продукції чи надання послуг.

   Інформаційні технології — це сукупність методів і засобів для опрацювання інформації і даних у різних сферах діяльності людини.

    Під поняттям опрацювання інформації та даних розумітимемо сукупність інформаційних процесів: отримання, подання, збирання, створення, зберігання, пошук, пересилання, перетворення, захист інформації.

   Приклади інформаційних технологій:

•     технології створення текстових документів;                                                              

•     технології опрацювання графічних зображень;                      

•     технології збирання, зберігання і пошуку даних;

•     технології з'єднання і використання комп'ютерів у мережі.

   Інформаційна система —  це система взаємопов'язаних об'єктів та інформаційних технологій.

Приклади інформаційних систем: учень і підручник, людина і телевізор, пасажир і розклад руху транспорту, читачі та бібліотека, людина і комп’ютер.

На сьогоднішній день, основа інформаційної системи – це ПК.

    

Види інформаційних систем

Сучасні інформаційні системи (скорочено ІС) поділяють на неавтоматизовані (ручні),
автоматизовані та автоматичні.                                                                           

У неавтоматизованих інформаційних системах комп'ютерні засоби не використовують. Приклади: реєстратура у поліклініці, бібліотека без використання комп’ютера, класичні бібліотечні служби довідок на невеликих вокзалах. Такі системи поступово відходять у минуле.

В автоматизованих інформаційних системах застосовують комп'ютерні засоби, проте важливу роль і надалі відіграють люди (оператори, диспетчери), зокрема, на етапах отримання і аналізування інформації, вони впливають на функціонування системи. Це системи зв'язку: у разі виявлення помилки в даних чи методах, людина виправить помилку і повторить процес опрацювання даних.

Автоматизованими інформаційними системами є електронні системи продажу квитків на літаки чи поїзди, системи обслуговування покупців у супермаркетах, банківські системи, автоматизовані робочі місця (АРМ) директора компанії, продавця чи фахівця. Важливими видами таких ІС є автоматизовані системи керування (АСК) польотами літаків чи зорелетів, енергетичними чи військовими комплексами, системи автоматизованого проектування  (САПР)  виробів (машин, будинків, зорелетів).

Автоматичні системи функцірнують без втручання людини. Автоматичними інформаційними системами є системи контролю знань учнів, абітурієнтів і студентів на іспитах, електронні довідкові системи в бібліотеках, на великих вокзалах чи в аеропортах, інформаційно-пошукові системи (ІПС), що дають змогу відшукати різноманітні відомості побутового чи виробничого призначення.

     Етапи розвитку інформаційних технологій

Люди у різні часи використовували різні технології (методи і засоби). Щоб полегшити фізичну працю і покращити життя в матеріальному світі, вони винайшли вогонь, колесо, двигун, машини і різні механізми, зокрема, роботів, освоїли електричну та атомну енергію. Для полегшення розумової праці та життя в інформаційному світі було винайдено письмо, книгодрукування, різноманітні електричні засоби зв'язку, комп'ютери та інтернет. Ці винаходи стали основою класифікації етапів розвитку інформаційних технологій.

Етапи:

1.        Письмо

Першим досягненням свідомої діяльності людей стало створення писемності. Технологією первісних людей було застосування різців і фарб для нанесення символів на камінь, дерево, шкіру й тканину. Згодом винайшли чорнило, пера, дощечки для писання та папір. З'явилися перші книги. Ще шістсот років тому ченці в монастирях переписували книги вручну.

2.        Книгодрукування

Наступне важливе досягнення людства — винахід друкарського верстата Йоганом Гутенбергом (1440 р). Книгодрукування почало поширюватися як ремесло. Першу книжку в Україні під назвою «Апостол» надрукував Іван Федоров у Львові 1574 р.

3.        Електричні засоби зв’язку

Сто п'ятдесят років тому в США з'явилися телеграф, телефон, друкарська машинка, а згодом радіо і телебачення.

4.        Комп’ютер

З 1946 р. для опрацьовування даних застосовують комп'ютер. Обчислення, на які вчені затрачали місяці та роки ручної праці, комп'ютер виконав за кілька секунд.

5.        Інтернет

У 1970-х у США почав  діяти Інтернет, який незабаром поширився на всю планету. На сьогоднішній день до багатьох багатотомних бібліотечних видань та різноманітних відомостей є доступ через Інтернет.

Структура інформаційної системи (складові ІС)

У будь-якій сучасній ІС ввиділяють три найважливіші компоненти:

- апаратну складову (англ. Hardware - власне комп'ютер як пристрій (залізо);

- програмну складову ( software - програмне забезпечення (різного виду програми) та дані);

-   Інтелектуальну складову (brainware - сукупність  умінь  і  знань     персоналу  з обслуговування ком’ютерів та користувачів).

Сфери застосування інформаційних технологій

З кожним днем обсяги інформації та даних зростають. Інформація надходить з різних джерел: газет і книжок, радіо й телебачення, від родичів, друзів, учителів, з різних пристроїв. Люди отримують, перетворюють і пересилають інформацію щоденно.

Ми використовуємо інформаційні технології у різних сферах нашого життя: освіта, медицина, наука, бізнес, промисловість, послуги, побут, …

Комп'ютер виконує складні обчислення, допомагає розв'язувати різноманітні інженерні та економічні задачі; щоб вручну відтворити його кількасекундну роботу, людині потрібні роки.

Опрацьовану інформацію записують на магнітні чи оптичні диски, де її зберігають тривалий час. На таких дисках нагромаджують великі обсяги даних, наприклад, про результати переписів населення, дані про учнів, студентів, працівників підприємств та організацій, вміст книгосховищ бібліотек, архівів, про наявність матеріалів на складах тощо. Це бази даних.

За допомогою комп'ютерів готують листи та різноманітну ділову документацію, нараховують зарплатню, виконують банківські операції, контролюють виробничі процеси, проектують машини та зорелети, навчають учнів і студентів, діагностують хвороби, влаштовують телеконференції.

Комп'ютери об'єднали у локальні мережі, якими пересилають повідомлення (копії текстів, рисунків, документів, листів). Достатньо скористатись послугами фірми-посередника (провайдера), щоб під’єднати домашній комп'ютер до всесвітньої мережі інтернет і за лічені секунди на екрані дисплея отримати дані про розклад руху літаків, поїздів, про наявність книжок у бібліотеках чи путівок у туроператора, зміст енциклопедичних словників та довідників, комерційну інформацію про діяльність фірм і компаній.

Інформаційна компетентність та інформаційна культура.

Перший комп'ютер з'явився не так давно — у 40-х роках XX ст. Комп'ютери допомагають нам у різних сферах діяльності.

Ключем до оволодіння багатьма сучасними професіями є інформаційна  компетентність — наявність знань і вмінь для правильної ідентифікації інформації, ефективного її пошуку, інтерпретації та аналізу, оцінювання точності та надійності, дотримання етичних норм і правил користування інформацією. Для сучасної людини інформаційна компетентність передбачає наявність певних умінь користування комп'ютером для опрацювання інформації.

У наш час відбувається перехід до широкого застосування комп'ютерів у виробництві, управлінні, науці, освіті, медицині, торгівлі. Сьогодні завдяки комп'ютеру наше суспільство перетворюється з індустріального в інформаційне. В інформаційному суспільстві щораз більше людей працює не в сфері матеріального виробництва, а в галузях, пов'язаних з опрацюванням інформації.

Людина інформаційного суспільства повинна володіти елементами сучасної інформаційної культури. Інформаційне культура — філософське поняття; це частина загальної культури людини, систематизована сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечує оптимальне здійснення індивідуальної інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб людини. На різних етапах розвитку людств інформаційна культура проявляється по-різному.

Сучасна інформаційна культура — це інформаційний світогляд людини (уявлення про інформаційне суспільство, інформаційні ресурси, інформаційні потоки), вміння формулювати інформаційні запити і здійснювати інформаційний пошук, володіння навичками аналізу і синтезу інформації, а також технологіями інформаційного самозабезпечення. Це світогляд людини, яка використовує комп'ютер у навчальній, пізнавальні виробничій діяльності для розв'язування поточних задач та організації дозвілля.