Комп'ютерна
графіка
Як тільки науковці навчили комп'ютери працювати з
текстовою інформацією, то взялись навчати їх малювати. Перші графічні
зображення створювались за допомогою крапок, ком, тире та інших символів. У
1970-х роках, видрукуване на принтері, таке псевдографічне зображення Джоконди
обійшло весь світ і дало поштовх розвитку сучасної комп'ютерної графіки.
Незабаром світ заполонили кольорові монітори, програми з графічним інтерфейсом
і графічні редактори.
Комп'ютерна графіка — це сукупність технологій, які призначені
для роботи з графічними зображеннями.
За допомогою відповідних програм розробляють креслення
і комп'ютерні моделі автомобілів, літаків і кораблів; створюють мультфільми та відеоефекти
для фільмів; опрацьовують статичні зображення (наприклад, фотографії).
У побуті, користуючись звичайним цифровим фотоапаратом
чи фотокамерою мобільного телефону, роблять фотографії, які зберігають у
графічних файлах. Ці файли можна переглядати на комп'ютері, вилучати невдалі кадри чи відбирати кращі, записувати на магнітні,
оптичні чи електронні носії. Можна створювати домашні комп'ютерні фотоальбоми
або фотоколажі, розташовувати їх в інтернеті, видруковувати фотографії на
домашньому фотопринтері або замовляти друкування у фотосалоні (також можна
замовляти через інтернет).
Іноді потрібно відредагувати зображення, наприклад
змінити його розміри, усунути ефект червоних очей чи інші вади на фотографії,
зробити текстові написи (наприклад, написати привітання).
Комп'ютерну графіку використовують для створення
ілюстрованих журналів, палітурок книжок, емблем, етикеток, упаковок, візиток,
рекламних оголошень, афіш, відеокліпів.
Для роботи
з графічними зображеннями (редагування фотографій, створення різноманітних малюнків) використовують програми, які називаються графічними peдакторами.
Комп'ютерні
графічні зображення (і відповідні програми) поділяють на три типи:
1. растрові ;
2. векторні ;
3. фрактальні .
Тобто, комп’ютерна графіка поділяється на растрову, векторну і фрактальну.
Растрова графіка
Джерелами
растрових зображень є фотографія з
цифрового фотоапарата або фотокамери мобільного телефону, відскановане
зображення, а також малюнки «від руки», створені у растрових графічних
редакторах.
Растрове зображення (наприклад, фотографія)
формується з маленьких прямокутних кольорових
графічних точок екрана, які називають пікселями.
Піксель —
це графічна точка на екрані монітора. Один або кілька пікселів одного кольору, які обробляються
однаково, утворюють растр. Чим менший растр,
тим краща якість зображення, однак є більший обсяг
відповідного файлу зображення. Растр і
піксель — це різні поняття. Растр монітора може складатися з одного
пікселя у випадку задання максимальної роздільної здатності монітора чи
декількох у разі зменшення роздільної здатності.
Растрове зображення має такі недоліки:
1) у разі збільшення розміру зображення на екрані
пропорційно збільшується растр, тому погіршується якість зображення;
2) оперативна пам'ять комп'ютера містить значення всіх
пікселів з екрана навіть тоді, коли на ньому зображена одна точка. Векторне
зображення таких недоліків не має.
Приклади растрових
графічних редакторів: MS Paint; Adobe PhotoShop; Tux Paint
(вільнопоширюваний графічний редактор), GIMP.
Ми вивчатимемо програму MS Paint - простий графічний растровий редактор, який є в комплекті
ОС Windows та Adobe PhotoShop
(або GIMP).
Векторна графіка
До векторних зображень належать схеми, креслення,
картинки, які можна отримати за допомогою векторних редакторів.
Векторне зображення формується за допомогою
математичних формул, які описують різні
геометричні фігури: прямі, криві, кола, еліпси, прямокутники, і параметрів цих
фігур.
Отримані
за допомогою формул і параметрів фігури називають векторними, а відповідну
графіку — векторною.
Розглянемо суть векторної графіки. Щоб намалювати на
площині прямокутник, потрібно знати координати чотирьох вершин, тобто 4*2=8
чисел. Комп'ютерній програмі для цього достатньо координат лише двох
діагонально протилежних вершин, тобто чотирьох чисел.
Щоб намалювати коло, комп'ютеру потрібно три числа: дві
координати центра кола (a,b) і значення
радіуса г. А формула (х-а)2+(y-b)2=г2, яка описує коло,
комп'ютеру є відома. Якщо малюнок має бути кольоровим, то потрібні ще кілька
чисел — коди кольору. Ще одне число задають, щоб комп'ютер
«знав», чи замальовувати внутрішню область прямокутника або круга, чи ні. Цих
числових параметрів є значно менше ніж мільйон значень пікселів растрового
зображення цього ж кола.
Діагональ
прямокутника на площині моделюють вектором
(прямою). Такий вектор повністю визначає прямокутник. Коло на площині моделюють
радіусом-вектором, тобто параметри радіуса-вектора в площині однозначно
описують відповідне коло на екрані. Звідси походить назва — векторна графіка.
Приклади векторних графічних редакторів: графічних векторних
редакторів MS Visio, Adobe
CorelDraw, Inscape
(вільнопоширюваний векторний редактор). Також векторне зображення можна отримати за допомогою
графічних засобів програми MS Word, яку ми будемо вивчати.
Фрактальна графіка
У
фрактальній графіці зображення автоматично генерується на основі математичних
розрахунків. Створення фрактальної художньої композиції зводиться до її
програмування. Її часто використовують у
розважальних програмах (для написання ігор).
Ніякі
об'єкти не
містяться в пам'яті. Вони створюються за допомогою формул та рівнянь. Змінюючи
коефіцієнти рівняння, можна створити нову картину.
Найпростіший
об'єкт у фрактальній графіці є фрактальний трикутник. Згідно із заданим
математичним алгоритмом створюються зображення.
Нові об'єкти будуються, наслідуючи властивості батьківських структур.
Формати
графічних файлів
Растрові графічні зображення можна зберігати в графічних файлах таких форматів: bmp, tiff, jpg(jpeg),
gif, png.
Bmp — це поширений комп'ютерний растровий формат. Є кілька
його різновидів, що передають різну глибину кольору:
•
bmp, монохромне
- 2 кольори;
•
bmp, 16
кольорів;
•
bmp, 256
кольорів;
•
bmp, 24-розрядне,
тобто 2^24 кольорів.
У bmp-форматах зберігають зображення без стискування,
отримані в растровому редакторі MS Paint.
Фотографії та інші зображення найчастіше зберігають у
файлах форматів tiff та jpg (jpeg).
Tiff — формат для високоякісних зображень. Він потребує
багато пам'яті для одного кадру (наприклад, фотографії), оскільки несе багато
додаткової інформації про зображення.
Jpg (jpeg) — економний формат. Фотографії можна зберігати в
таких файлах зі стискуванням (і з можливою втратою якості).
Формат gif дає
змогу зберігати звичайні й анімовані (рухомі) зображення. Його використовують,
зокрема, у веб-розробках, а також для зображень, які будуть виводити на
принтер, оскільки формат обмежує кількість кольорів до 256, що для друку
достатньо.
Формат png —
універсальний графічний формат для мережних застосувань.
Графічні програми дають змогу регулювати якість зображення, а, отже, і
обсяг відповідних файлів. Це можна зробити, наприклад, шляхом зміни кількості
точок зображення чи кількості кольорів.
Якість зображення втрачається в разі зменшення
кількості точок, проте обсяг файлу також зменшується, а обсяг файлу часто
важливіший, ніж надлишкова якість. Велика кількість точок важлива під час
друкування зображення на великоформатний папір (фотографії-портрети, плакати).
Векторні графічні зображення зберігають у файлах,
формати яких визначені векторними графічними редакторами. Це формати: wmf, cdr, ai, cgm (а також doc або docx - формати Word).
Особливим векторним форматом є формат wmf - його розуміють і читають растрові редактори. У цьому
форматі зберігається велика кількість малюнків на комп'ютері.
Роздільна здатність, глибина кольору зображення, обсяг
файлів з растровим зображенням
Розглянемо головні
параметри растрових зображень: роздільну здатність, глибину кольору зображення й обсяг відповідних файлів.
Кількість точок у растровому зображенні описують
виразом т1* т2 (читають т1 на т2), наприклад,
800x600, 1 024x768, 1 240x1 024. Перше
число — це кількість точок у горизонтальному напрямі, друге — у вертикальному.
Характеристику т1 *х т2
називають роздільною здатністю зображення.
Для фотографій ця
характеристика пов'язана з характеристикою фотокамери, яку називають роздільною
здатністю матриці камери чи просто кількістю пікселів фотокамери.
Кількість пікселів для сучасних камер
може бути в діапазоні від 0,3 (у недорогих мобільних телефонах) до 15,0
мегапікселів і більше. У фотокамерах роздільну здатність кадру можна
зменшувати.
Кожний піксель передає певний колір. Кольорів
(точніше, кольорових відтінків) може бути різна кількість.
Два кольори відповідають монохромному (чорно-білому)
зображенню. Таке зображення називають однорозрядним. Чотири кольори відповідають
дворозрядному зображенню; 16 — чотирирозрядному; 256 — восьмирозрядному;
близько 16 мільйонів — 24-розрядному.
Між кількістю кольорів п і розрядністю зображення k є зв'язок: п = 2^k. Число k називають
глибиною
кольору (вимірюється в бітах).
Обсяг
зображення в бітах (до
стискування) визначають за формулою V= m1 * m2 * k.
Розрізняють роздільну здатність зображення,
імпортованого з іншого пристрою, наприклад, фотозображення, і роздільну
здатність монітора, де це зображення переглядають.
Монітор має власну роздільну здатність, і вона може не збігатися з
роздільною здатністю зображення. Якщо роздільна здатність зображення є низькою,
наприклад, отримане 0,3 мегапіксельною камерою, то на моніторі воно виглядатиме
неякісно, особливо якщо намагатися збільшити його розміри. Неякісним воно буде
й у разі виведення на друкарський пристрій.
Якщо роздільна здатність
монітора є нижчою, ніж роздільна здатність зображення, то
зображення на невеликому екрані може передаватися не достатньо чітко через
ефект поглинання монітором пікселів зображення. Тому, у разі переглядання на
екрані монітора кадрів, отриманих 12-мегапіксельною фотокамерою, може з'явитися
хибний сумнів щодо їхньої якості. Під час друкування кадрів фотографії будуть
бездоганної якості, оскільки растр на фотопапері набагато менший, ніж растр
екрана монітора.